Без назви №11

В черзі за нормальною погодою стояла весна. Довго, важко та нестерпно. Мої джинси почали внизу вкриватись цятками болота. Чи то від того, що я розівчився ходити чи то від власної незграбної тупості. Сни котилися з очей прямо по свідомості, утворюючи зранку моральне та сире похмілля від того що наснилось. Зводити все на "ні", говорити тоді, коли б краще помовчати. Втекти від тих, хто просить залишитись. Це все було знайомо.Звуки перетерлись в муку і зникли десь на кухні. Небо виливалось ніби у стелю, губи торкались губ. І на останніх хвилинах відвертості розпочиналась твоя-моя любов.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 11 лют 2013 о 03:59
мітки: проза
Дуже гарно , читаючи це:"Мої джинси почали внизу вкриватись цятками болота" Я згадав себе)))
11 лют 2013 о 08:01
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024