дитинство кохання
ще грається у піжмурки цілунків
тримаючись за руки із промінням
всіх сонць в безмежнім всесвіті всього
щоби рости або померти раптом
у переддень безжальної розлуки
навіки розчинившись в наших душах
що породили лагідність торкань
якщо рости
то слів не треба зайвих
бо щастя мовчазливо невимовне
у розквіті своїх бентежних митей
що вічність заколисують п'янку
під музику голублячих обіймів
під погляди на світ немов уперше
коли нам небо матір'ю здається
бо носить нашу ніжність на руках
Подібні роботи