І спогади давно вже стерті
І спогади давно вже стерті.
Нема вже сумнівів і жалю.
І рани, писані в скрижалю,
Зарубцювались. Тільки шрами
Лишились, згоївшись роками.
Чому ж нестерпний сум терзає,
Звідкіль прийшов і як, не знаю.
Чому такий закляклий сум,
Коли немає тяжких дум,
Коли безмовні довгі ночі,
Й на серці пусто. Хтось наврочив?
Навіщо невимовний сум?
Liolina
8
1
18
Поезія | Версія для читання 13 лют 2013 о 01:29
Подібні роботи
