Моє щастя
обсипає кожного зустрічного чарівними крихтами ,
для чужих будує чарівні храми ,
а на ранок шукає чого б це випити ...
а на ранок приходить у ліжко й плачеться ,
знов клянеться у примарній вірності,
я напевно чиста занадто ще
й забагато маю дурної амбітності..
забагато ховаю у серці там ,
де ніхто ніколи не риється,
завжди була вірна холодним морям,
а тепер всередині щось гріється ...
а тепер всередині колотиться
в голові знов туман хазяйнує ,
моє щастя поруч моститься
моє щастя знову лікує..
whim
9
1
18
Поезія | Версія для читання 14 лют 2013 о 20:45
Подібні роботи
