Самотність
Найвищої судової інстанції.
Позначено на долі дивній мапі,
Ще й з випискою (нащо це?) квитанції,
В якійсь хтось там зазначив: Винна! Винен!
І штамп поставив ще напам”ять з гуркотом.
А кров фреоном у судинах стигне,
І час сховавсь в куток з мишачим шурхотом.
Колись – удвох. Та вже втомилось. Збігло.
Самотність вдвох – хіба то щастя зоряне?
А мужність мати тре” велику, бігме,
Щоб перейти це поле переоране,
І не страждати, вдвох чи поодинці
Подушці довіряти розпач. В сторони –
На схід і захід. Чистій щоб сторінці
Довірити СВОЮ самотність. Скорену.
Liolina
9
0
18
Поезія | Версія для читання 16 лют 2013 о 19:12
Показати всі коментарі (5)
Allochka
Критика
Досить емоційні роздуми про самотність і її вплив на людини, наслідки такого впливу. Мабуть, самотність довірити важко, а тим більше покорити її.
Подібні роботи
