зимовий
знову застуда лоскоче легені пір'їною
сніг усе сипле на місто
так ніби хоче засипати його повністю
морозно
стадо мурашок проноситься шкірою
очі мені закрила зима долонею
правою або лівою
велике й масивне зістарене часу колесо
застрягло у сніжнім заметі
і зупинилося
тихий шурхіт сніжинок мене заколисує
вводить в оману мій розум
присипляє пильність
і тільки підсвідомість й далі
вимальовує свої картинки
пальчиком на замерзлому склі
свідомості
Верлібр
Foxy
6
1
18
Поезія | Версія для читання 19 лют 2013 о 17:43
Подібні роботи
