Я люблю тебе. Так

Я люблю тебе. Так.
Чуєш? Я люблю тебе!
Знаєш, любов не смачна.
Вона гіркувата на смак.
Над нами сонце і небо,
Як очі дитини – таке голубе.
Я люблю тебе. Так.
Люблю, як ще не любила.
Ти ж бо мій, але так – на словах.
І я кричатиму зараз,
І завтра, і ще декілька років
Аж поки мене душа не покине
Від болю й розлуки;
Я не витримаю цієї муки.
Думаєш я ще дуже мала
І не можу любити?
Ти помиляєшся, милий,
Я без тебе, як ангел безкрилий,
Як птах у синьому небі – безсилий.
Тобі навіть дивно, так?
Ти думав, ніхто не зможе тебе покохати?
Тоді запам’ятай , що
Кожна людина відчуває по – своєму,
Кожна людина любить по – своєму,
Кожна людина цілує
І дивиться також по – своєму.
Написавши ще декілька слів
Я вже не знаю,
Де відшукати риму?
Підійди, я просто тебе обійму.
І навіть не прошепочу, що люблю.
Бо ти ж посміхнешся
І серце мені розіб’єш,
А потім я вмру
І ти цього не зрозумієш.
Відпустиш мене і я полечу
Туди, де мене ти вже
не скоро зустрінеш.
P.S. присвячення...
DakotaGun95
DakotaGun95
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 20 лют 2013 о 03:03
мітки: вірш, поезія
так щиро і правдоподібно написано !!
25 лют 2013 о 01:53
byNika, так, дякую)
25 лют 2013 о 02:26
Анонім Критика
Незвична форма вірша, по-особливому автор підійшов до його змісту. Зі слів твору зрозуміло, що йдеться про досить конкретну людину, якій він і присвячений. Авторові вдалось передати весь спектр своїх емоцій
24 гру 2015 о 16:50
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024