Вона була закохана у літо

Згубили цвіт замріяні дерева,
Потроху поклубились спориші,
Вона була закохана у літо,
А він був літом у її душі.

Коли сп'яніли ночі від любові
Солодкими медами до межі
Зійшлися в танці літо із весною,
Але поснули дуже скоро мов чужі.

Окуталась вона цвітінням яблунь,
Його не ждала - тихо одцвіла,
Затьмарена безумством ошалілим,
Було то мліла часом, то жила.

Вона безтями полюбила літо,
Жаркі самозакохані вуста ,
Але відходила помалу в безвість
Ще юна і закохана весна.
alina_golyk
alina_golyk
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 20 лют 2013 о 21:07
мітки: вірш, поезія
Показати всі коментарі (5)
дякую за ідею - цнота як весна. Скресає крига, з нею і невинність спливає кригою униз по річці.
25 лют 2013 о 00:58
такий красивий сум
27 лют 2013 о 16:23
Анонім Критика
Дуже гарно сказано: "Воно була закохан у літо, А він був літом у її душі". Вдало й послідовно зображено перехід дівчини-весни у літо, відцвітання молодості у перехід у стан дорослості. Використані Вами метафори й епітети підсилюють ідейне звучання вірша
21 гру 2015 о 00:56
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024