Вона була закохана у літо
Потроху поклубились спориші,
Вона була закохана у літо,
А він був літом у її душі.
Коли сп'яніли ночі від любові
Солодкими медами до межі
Зійшлися в танці літо із весною,
Але поснули дуже скоро мов чужі.
Окуталась вона цвітінням яблунь,
Його не ждала - тихо одцвіла,
Затьмарена безумством ошалілим,
Було то мліла часом, то жила.
Вона безтями полюбила літо,
Жаркі самозакохані вуста ,
Але відходила помалу в безвість
Ще юна і закохана весна.
Показати всі коментарі (5)
дякую за ідею - цнота як весна. Скресає крига, з нею і невинність спливає кригою униз по річці.
Анонім
Критика
Дуже гарно сказано: "Воно була закохан у літо, А він був літом у її душі". Вдало й послідовно зображено перехід дівчини-весни у літо, відцвітання молодості у перехід у стан дорослості. Використані Вами метафори й епітети підсилюють ідейне звучання вірша
Подібні роботи