Наприклад
Прокинулась від холоду, пробираю чого до кісток і того, що спала на чомусь твердому, незручному. Втупилась у простір. Де я? Не уявляю. Навколо – темно, а від важких бетонних стін і такої ж підлоги віє якимсь жахом. Чомусь здалось, що є там щось інше, крім холоду. Там я й прокинулась, просто на холодній бетонній підлозі. Хтось запропонував мені пляшку води. Мовчки, тільки жестом кивнувши: «Хочеш?». Раптом я зрозуміла, що помираю від спраги, але за пляшкою потяглась без емоційно і теж не сказавши ні слова. Відкриваю брудну пляшку. Вода із присмаком крові. Хм… отже, по зубах я вчора все ж таки отримала. Роблю ще ковток і підводжусь. У голові паморочиться, а десь на горизонті видніються двері, через які ледь-помітно пробивається світло. Трусячись від холоду, повільно, аби ні через кого, або що, не перечепитись, іду до них. У якийсь момент відчуваю, що хтось за мною спостерігає.
-Де ми? – питаю, на що людина (через темряву і дальність я не розрізнила статі), лише байдуже відвернулась.
І ось двері. На щастя, вони легко відчинились і яскраве денне світло засліпило очі. Навколо – жодної людини, зате з правого боку – море (звідки тут море?) і велетенський, завбільшки з 14-поверховий будинок, кит фіолетового кольору на березі.
LuluFreack
7
0
18
Проза | Версія для читання 26 лют 2013 о 03:43
Allochka
Критика
Написано динамічно. Позитивному сприйняттю твору сприяє неочікувана зміна подій у ньому. Актуалізується думка про те, що на зміну темряві й холоду неодмінно коли-небудь прийдуть світло й тепло.
Подібні роботи
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
