Не грайся із довірою
Вона тоненьке скло -
Розіб`єш ненароком і
Рахуй, що не було.
Не грайся із довірою,
Вона, як дикий птах -
Зламаєш йому крила й він
Помре в твоїх руках.
Не грайся із довірою,
Вона, мов перший сніг -
Ступнеш на нього чоботом,
Залишиш слід від ніг.
Не грайся із довірою!
А граючись, шепни
Навіщо наполегливо
Вривався в мої сни?
alina_golyk
8
1
18
Поезія | Версія для читання 26 лют 2013 о 08:08
Показати всі коментарі (6)
Анонім
Критика
Такий вірш не втратить актуальності ніколи. Адже саме довіра - це те, що здобути важко, а втратити легко. Причому часто її можна втратити назавжди. Дуже непросто повірити людині знову. Доречним є порівняння довіри з птахом, який обезкрилений не літатиме; з першим снігом, який так швидко тане, наче його й не було; з тонким склом, якого майже не видно. Дійсно, ніякий клей не відновить повністю розбите скло, ніяка цілюща вода не оживить мертвого птаха... Так само і "мертва", "розбита", "понівечена" довіра не "воскресне". Повністю солідарна з Вами
Подібні роботи
