Незаймана весна
Така незаймана, не змучена сівбою,
Бо має серденько незоране вона,
Моє ж уже розоране любов'ю.
І борозни оті, мов диво-струни
Бриньчать, та просять все зерна.
О весно, кинь мені на долю руни,
Як квітами наситишся сповна.
Хай проростають паростки незрячі,
Нескорені поганським бур'яном,
Буяють, наче посмішки дитячі,
І стеляться любовним полотном.
Показати всі коментарі (5)
Allochka
Критика
Дуже гарно сказано про весну. Більше уваги Ви приділили впливу весни на землю, показали, як вона усе оживляє навколо. Прочитання вірша дає море позитиву.
Подібні роботи