наболіле

Я все ще чекаю на тебе! Ти можеш не вірити, але то є правда.
Стою і мерзну. Вдивляюсь у перехожих. Де ти? Ти хоч знаєш, що я існую?
Так, важко зігрітись, коли душа змерзла...Може знайдеш мене?! Я вже втомилася від вітру, що розвіває сльози...
Ти не уявляєш як це? І не боляче...і без образ...ніяк.
Хочеться тепла. І не тому що холодно, а тому, що тяжко і невідомо.
Знаєш, я буду тебе чекати завжди. Тільки б тебе побачити. Один раз поглянути в очі і спитати: "чому?"
Тепер я не хочу від тебе нічого, лиш би ти знайшов мене, обняв і сказав:"Донечко моя, як я скучив за тобою"...
land icon
18
view icon
Проза | Версія для читання 28 лют 2013 о 20:47
Показати всі коментарі (7)
Можливо ви праві!
01 бер 2013 о 19:41
на жаль, в житті все частіше бувають саме такі ситуації
і треба з цим якось жити
01 бер 2013 о 20:41
Анонім Критика
Душевні страждання через обділеність або узагалі відсутність батьківської любові. Сумні реалії. Часто буває так, що батьки цураються нас, а коли оговтаються, то вони або уже не потрібні своїм дітям, або їх не пускає час.
27 січ 2016 о 19:52
Подібні роботи
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
Роботу було депубліковано автором
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024