Жах століття
Людей нащось жахає майже пів століття.
Гидка потвора – вся страшенная, беззуба,
З якихсь планет зійшла іншопланетна згуба.
Боїшся з дому вийти – чи отам за рогом
Чекає жах? Чи тре” така пересторога –
Носити маску, протигаз, щоб не напало?
Та що ж за гріх такий, за що то нас спіткало?
Бояться діти без батьків лягати спати,
І світло цілу ніч горіти мусить в хаті.
Бо як страховисько стрибне, тоді лопата –
Йому на голову. Себе обороняти.
За ручку в двері вже заткнуті довгі граблі.
Це – захист, хоч і трохи він якийсь незграбний.
Та ще сокиру треба сунуть під подушку,
Й для «храбрості» прийняти на ніч добру «кружку».
Таке страшне, що як згадай – душа трясеться,
І лід застигне десь в мішечку біля серця.
Куди тікати від оцих жахів навали,
Від того… карієсу? (монстра так назвали).
іронічно про рекламу
Liolina
2
0
18
Поезія | Версія для читання 04 бер 2013 о 18:14
Подібні роботи
