Вона
І здається що зараз помру,
Бо коли її поряд немає
Не існую я і не живу.
Її голос, то музика щастя
Лиш би слухав щодня і вночі,
Разом бути нам, шкода, не вдасться
Том без неї сумую всі дні.
Вона бачить майбутнє в одному
Та у ній розумію я сенс
Але жаль що її я не знаю
І її мені вже не знайти…
Її чорне і довге волосся
Немов темрява, уособлення зла
Та усмішка її така світла,
В ній добра концентрація вся
Її ніжність обійм, невідома,
І вона таємниця життя,
Її запах солодший від меду
Поряд з нею я, це не я.
Та для неї я лише забавка
Я для неї напевне ніщо…
Та не можу забути ті очі
І той погляд, в якому любов…
sk8ter-boyy
13
0
18
Поезія | Версія для читання 08 бер 2013 о 09:12
Анонім
Критика
Юнацьке, дещо несміливе, але ніжне й щире кохання без взаємності - у центрі усього твору. Ліричний герой абсолютно зосереджений на своїй коханій. Її образ - яскравий, трішки суперечливий, з відтінком гордості. Гарний твір, тільки над римами можна попрацювати і пунктуацію довести до ладу
1
Подібні роботи
