Душа у творця — то покинутий острів
в житейському вимірі вічних утрат,
бо першим зречеться найближчий апостол,
і викопа яму улюблений брат.

Товчеться чомусь по душі повно люду:
то задум непевний, то рими нема.
Чому ви звалили весь гріх на Іуду?
Христа не Іуда розп’яв, а юрма.

Оті, що кричали спочатку "Осанна",
а потім "Розпни!" у трагічний момент,
тебе возвеличать й розіпнуть так само,
якщо ти Месія, тим більше — Поет.
land icon
14
view icon
Поезія | Версія для читання 16 лис 2011 о 14:28
мітки: вірш, поезія
Показати всі коментарі (8)
Цікава думка.
26 лют 2013 о 11:54
"Веленью Божию, о Муза, будь послушна..."
10 бер 2013 о 6:51
Анонім Критика
Цікава інтерпретація біблійного сюжету, з глибоким філософським змістом. Прочитання саме такого вірша змусить кожного замислитись про те, що проблему або винуватців будь-чого треба шукати десь глибоко, а не просто на поверхні. Іноді усі звинувачення ми адресуємо не виконавцям чогось поганого, а тим, хто його задумав, спровокував. Хоча, на мою думку, усі вони однаково винні
11 гру 2015 о 11:17
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2020