Ти обніми...
почув від тебе у безодні пустоти
і я обняв,так погубив у часі ліку
в цій тишині зосталися лиш ми.
наші серця все придававши біту
з грудей кудись так рвалися вони.
а ми мовчали,вдвох без передиху
нам все байдужим було навкруги.
один до одного тягнуло без магніту
та вистачало й доторку руки
щоби відчути всю теплом зігріту
ніжність і ласку,що серця несли.
так в темноті сірішій від графіту
себе в собі назавжди віднайшли
та ранок знищив,все,без сліду
ми бути разом далі не змогли.
AngelofHope
10
0
18
Поезія | Версія для читання 17 бер 2013 о 16:01
Подібні роботи
