***
На час нам було всеодно,
Хоч він летів кудись невпинно,
Ми жИли наче у кіно.
Ми вдало грали свої ролі
В сюжетній лінії життя,
Сценарій нам писала доля,
Знімав нас Режисер-Суддя.
Одну за Одною ми рвали
СторІнки із календаря,
Червоним дати відзначали,
Коли поїдем на моря.
Та ми залИшились за кадром
У цій історії сумній,
І хоч душа того не варта,
Ми досі дремось на Олімп...
Осінь 2009 року
© Andriy Oleskiv
Antologic
2
1
18
Поезія | Версія для читання 04 гру 2012 о 04:04
Подібні роботи
