*
Мовчки кричали у леті пропащому.
Крила ослабли, неначе їх гострими
зрубами зранили, й сили, мов пам’ять, утрачено.
Чайки зривались додолу безсило й завзято
Падали, ставши уже бездиханними брилами.
От полетіти б і крикнути, та перетято
те, що в людей називається їхніми крилами.
картина: Сергій Бурбело
Solia_Boiko
8
0
18
Поезія | Версія для читання 19 бер 2013 о 00:49
Показати всі коментарі (7)
Анонім
Критика
Стає тужливо, коли читаєш про обезкрилених чайок. Ви вміло використали прийом "олюднення" чайок, що втратили крила. Дійсно, люди, позбавлені крил, не можуть літати, тобто зростати духовно, творити прекрасне і т.д. Ви зовсім невипадково використали образ крил, адже він досить поширений у літературі (класичній і новітній), але досить гарно його інтерпретували
Подібні роботи
