Забери свій погляд
Він розтанути мав давно.
Та він – переді мною, поряд,
І п”янить, як терпке вино.
Забери десь у час і морок,
Де ховаються щастя й біль,
Що знайшли потайну комору
Й перетворяться в прах і пил.
Вже пройшло кільканадцять весен.
Прошуміло чимало зим.
Стільки вже відцвіло черешень
І підібрано вірних рим…
Не змивався дощем. І вітром
Не здувався хоча б на мить.
Він живий восени. І літом.
Бо у серці застряг й щемить.
Як ілюстрацію, додаю свій малюнок тушшю на картоні
Liolina
5
1
18
Поезія | Версія для читання 28 бер 2013 о 17:10
Подібні роботи
