Без назви №20

Моє сумління розбилось на тисячі шматків і ніхто не догадається, що щастя стоїть поруч. Філософія була створена для тих, хто хоче розуміти біль а не відчувати її. Але як можна розуміти те, чого не відчуваєш? Психологія була створена для того, щоб відчувати біль інших і вдавати вигляд що розумієш їх, втішати їх, бо за це тобі оплачують твою роботу. А потім десь у гостях під впливом спиртного все це розказувати , вдавати із себе великого оратора та здобувати репутацію за рахунок чужого горя. Життя.
Створені з пустель міста, спотворені з уст слова. Забуті давно та прикриті багном книжки, не зачитані цитати великих людей, які пізнали все але їх забрала смерть. Століття проходить за рік, і склалось враження, що одна власна пуста пустота дарує більше натхнення та розваги ніж компанія людей. Простих людей, огидних людей, осточортілих людей у яких немає красивих ідей.
Спалені мости, опалені хати. Загашені серця дорогою мерця. Останній ковток правди на сьогодні був неначе смаком лайна. Здавалось ці сни, у яких щодня заходиш ти вже не припиняться. Але ілюзія, така солодка уява, така приємна і лукава. Але все що хочу сказати, залишу при собі. Буду просто дивитись, уявляти що все нормально. А ці дні, що залишились - вони пройдуть, спонтанно...

Bergino

Інші роботи

Поезія | Версія для читання 28 бер 2013 о 19:15

мітки: проза

story

Це текст із розділу "для себе". Виправити б помилки, надати чіткішої форми думкам, виділити головну, тоді ними і ділитись можна, а так просто черговий уривок щоденника.

02 кві 2013 о 01:30