А.
бо мовчанка таки не вічна.
Утопічне смугасте щастя
часом коле, як вітер січнів.
Розстелись по мені дотиком,
поцілуй мою спину видихом.
Огорни мої згини згинами.
Давай дихати разом. Спинами.
Давай жити в собі. Спокоєм.
Залишатись у снах картинами.
Поки попіл зійде зо попелу,
давай дихати разом. Спинами.
01. 04. 2013 р.
Solia_Boiko
7
0
18
Поезія | Версія для читання 03 кві 2013 о 06:17
Подібні роботи
