Без назви №-22
Відкриваю душу, але одразу прокидаюсь в чужому ліжку. Поруч лежить хтось. Цю хтось звати вона. Потім я прочитав у листі, що вона моя. Так і народжується любов, яку треба леліти, щоб вона не зникла. Зникла. Мов туман, мов роки, мов обман. Прости...
Відкриваю серце, але одразу закриваю на замки. Міцніше за обійми не буває ніщо і не буде ніколи. Це сутність всіх тих, хто хоче бути вільним, але так стидається цього, що мусить терпіти свій страх, доти поки його не буде змоги здолати під впливом натиску тої хвилини, яка відбудеться в момент коли потрібно це зробити. І дороги назад вже немає, і ти чекаєш, ти боїшся. Перелякані сни дихають в спину, і ти весь тремтиш...
Подібні роботи
