***

Господь терпів і нам велів!-
Тепер я чую в цьому силу.
Зібрав безжалісність катів
І робиш все, щоб буть немилим.
Господь терпів, а я ж не бог!
Терпіння в мене не безкрає!
З тобою все ділю на двох,
Без тебе просто помираю,
А ти не бачиш моїх мук,
Ти робиш те, що тобі треба.
Люблю й боюся твоїх рук,
А очі вернуться до неба.
Господь терпів, - майбутнє знав,
А я не знаю, що настане!
Рожевий колір десь пропав,
Лишились звуки від кохання.
2008
land icon
17
view icon
Поезія | Версія для читання 04 кві 2013 о 21:32
Показати всі коментарі (4)
дякую. це ж ви мене на сайт запросили?
04 кві 2013 о 22:30
VeBo, так, я
04 кві 2013 о 22:41
Анонім Критика
Гарно зображено терпіння від мук кохання на фоні релігійних переконань. Звісно, терпіти - це, мабуть, найважче. Терпіння властиве не кожному, і не всі, хто терпить, отримують від життя винагороду за своє терпіння. Але ж дехто отримує. Тому хотілось б у фіналі вірша відчути не тільки дилему - терпіти чи не терпіти, а певний висновок, вибір правильного шляху, його сутність...
26 лис 2015 о 8:15
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2020