І де ти тепер?
коли мерзну жахливо і боюся спати одна
та дратують не тільки люди, а й звичайні звуки,
я збираю уламки розбитого, червоного скла....
І де ти тепер, коли я, здається, хворію
та діагноз простий - дефіцит турботи в житті,
моє серце шкварчить, мов на сковорідці олія
і думки стають дивні, позитив десь застряг у петлі...
І де ти тепер, коли шматок вже в горло не лізе,
коли мрії стають такі далекі й важкі,
я пакую свої старі, подерті валізи
та мандрую шукати яскраве сонце в пітьмі...
whim
9
1
18
Поезія | Версія для читання 10 гру 2012 о 07:17
мітки: любов, нерозділена любов, вірш, поезія
Показати всі коментарі (7)
Allochka
Критика
Емоційно й сюжетно відтворено пережите. Кожен читач, який хоч би раз у житті відчував подібне, Вас зрозуміє. Самотність, дефіцит турботи, постійні та часто безрезультатні пошуки свого місця під сонцем (або світла у кінці тунелю) - об'єкти зображення вірша. Я Вас так розумію.
Подібні роботи
