Посмішка

Коли тобі так просто щось дарують,
то подаруй, крім "дякую",
у відповідь і власний дар.
Я знаю - часто слів зустрічних
геть не чують
і ще частіше ті слова несмілі
губляться в наших
розчервонілих вустах.

То подаруй не слів,
не небо і не зорі,
не відривай шматок від себе
і не кажи у відповідь нічого.
Бо все пусте. І все це стане пилом,
слова забудуться,
якщо їх хтось почує
і небо втратить колір.
А зорі... Зорі хтось загасить,
мовби їх і не було.

Отож,
коли тобі так просто щось дарують,
то подаруй, крім "дякую",
у відповідь хоч посмішку свою.
Я певен - слів зустрічних
часто геть не чують,
однак я знаю,
що ніхто ніколи не забуде
у відповідь маленький щирий дар
і посмішка твоя навіки жити буде
у спогадах людини і в її очах.
viktor112007
viktor112007
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 07 кві 2013 о 19:49
мітки: вірш, поезія
Показати всі коментарі (4)
story, можливо)
чесно скажу - цей вірш чомусь багатьом подобається, я його мав читати на одному із виступів
08 кві 2013 о 02:26
це більше би пасувало бути записом у блозі, аніж вірешем
10 кві 2013 о 21:00
swinomatka, я вже звик до того, що народ вірші без рими не сприймає
але народу подобається, значить у ньому щось є
11 кві 2013 о 03:59
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024