Якось так)

Я не знаю, як це дійсно назвати. Просто не хотілось мені вже писати тої сопливої романтики. І ось написав те що в голові. Ну щось таке)
І вибачаюсь за матюки)

Як то кажуть в нас на районі " а єслі паіскать?". І після тїєї фрази я дістаю пістоля і стріляю по всіх. Тоді навколо стає стільки нутрощів, як зернин цукру в магазині. А хто скаже " Не стріляй" - тому контрольний. А хто все ж таки втече, я за ним не помчусь, просто судячи по маленькій річці крові, він не добіжить навіть до трамвайної зупинки. А що тоді, а тоді я сяду на ровера та чкурну по калюжам, шукать ліпшої долі.
І знайшов, знайшов її. На той час мені було сорок вісім чи вже навіть палтіннік. Я вже не шарив сам. Такий собі бородатий дядько. У лівій руці стакан віскі, а у правій зубочистка. Я сидів у кафе, де грала дискографія Модерн Токінгу. Запарошений сюжет ідеального вестерну.
-Бармен. Повтори мені негайно!. - Якийсь чувак з широкими зубами сидів майже поруч біля мене. Коло нього була кицька, яка пильно дивилася на свого господаря. Той чувак витягнув якусь задрипану міні-мисочку з кишені та плєснув туди трохи рому і дав це коту. Той, спершу понюхав, а у наступну секунду вибухав все це до дна.
- Хех, і не жаль тобі гроші переводити на цю блохасту потвору? - Запитав я.
-Це не потвора, зрозуміло тобі старий? Це блядь не потвора! Це кіт, який мене врятував від самотності. - грізно відповів він мені.
- Ага. Від самотності кажеш? Сидиш тут і пиячиш. Пити на самоті це подвійна самотність, так сказать в квадраті. Хех.
- Та йди ти до біса! Старий, тобі не зрозуміти. У мене життя не склалося, жінка мене кинула через те, що лінива срака. Сказала мені, що я нічого не роблю, а сама сука взяла і поїхала до Арізони з якимось там жирним педофілом, тепер там і живуть. У нього просто лімузин і один там якийсь острів на атласі. Розумієш, тим сукам лиж би гроші, щоб пизду собі набити золотом, а те що ти кажеш їй, що ти її любиш - це все лайно. Нікому то вже не треба, то все вже не в моді.
Чувак хельнув собі стакан, а тоді глянув на мене. І запропонував випити з ним, я охоче погодився. За декілька хвилин пляшка була напів пустою.
-А ти, а ти старий, що в тебе за доля? - У нього вже заплітався язик. Він наливав знову.
-Я недавно сюди переїхав. - Почав я. - Живу тут поряд, нічого такого особливого. Сиджу на хазяйстві, свині-кури-коні-корови одним словом щодня повна стайня лайна. Гроші ніби є, все задовільняє. У неділю всі до церкви, а я собі спочатку сюди зайду по пляшку, а потім на ставок рибалити. Закину ту свою покоцану бамбучку, і нехай клює. От і так і життя проходить. Не помічаєш, як волосся випадає. - Засміявся я.
- І що, не скучно тобі о так?
- Та чого скучно. Це вже діло звички. А я від них дуже важко відвикаю. Тай мені добре так.
-Зрозуміло..- Позіхнув чувак та погладив свого кота. - Знаєш, які іноді дивлюсь у його очі і я точно знаю, що Сібастьян мене розуміє у всьому!
-Сібастьян? - З подиву перепитався я. - Так кота звати?
-Так. Я іноді розказую йому про свої внутрішні болі, а він слухає так знаєш, і муркає. А потім вмоститься коло мене і йому файно і мені тепло. Правду кажуть, що коти все відчувають і чують різний негатив.
-Ну не знаю. Можливо ти правий. - З абсолютною байдужістю відповів я.
-Так, я правий! Я у цьому впевнений на всі сто! - Очі у нього стали різні від алкоголю. - За мого нового друга! - Почав кричати той на все кафе. - За Містера Старого! Бармен, ще одну пляшку! - Я за все плачу!
Відчинилися двері і до кафе увійшла дівчина десь так років дев'ятнадцяти. Струнка, пишногруда, граціозна і така красуня, що просто важко було відвести погляд. І мого нового друга вона дуже зацікавила. Дівчина присіла за барну стійку і заказало собі пиво. Джинсові короткі шорти обтягували її тонкі бедра, а проста червона майка на короткий рукав пікатно дивилася на її тілі. І ось алкоголь дав про себе знати. І мій новий колєга нічого не вміг із собою вдіяти, його можна було зрозуміти. Не кожен зміг би встояти перед такою вродою.
-Старий, поглянь. Диви яка сидить. Я пару років тому з такими як вона не одну ніч проводив. А бувало що зразу з трьома. - Хвалився той мені. - Ти сиди тут, я піду привітаюсь, спитаю які тут ціни.
-Не варто тобі цього робити чувак. - Тихо промовив я.
-Та заспокойся ти! Я у цьому ділі спєц. Тим більше дуже хочеться. Я зараз. - І попрямував до дівчини.
Я пильно стежив за ним, за кожним його кроком. І як тільки він хотів торкнутися її, я витягнув револьвер і відстрелив йому два пальці, чувак впав. В кафе розпочалась мінімальна паніка.
- Ти що в біса зробив? - Стікаючи кров'ю кричав на мене чувак.
Вмить до нього підбіг його кіт і почав на мене дико сичати. Я без зайвих емоцій натиснив на курок і друга куля із шести вилитіла і проломала коту череп.
-Сібастьян! - Валяючись на підлозі, чувак дивився на кота, який як і він стікав кров'ю.
-Хех, а ти на рахунок вірності був правий. - Сказав я.
-Що ти зробив старий? Ми ж з тобою пили. За що?
- Я ж казав, що не варто тобі цього робити чувак. - І я натиснув на курок вже втретє.
Дівчина, яка сиділа , вже майже допила своє пиво та спостерігала за цим усім. Я підійшов до неї.
- Скільки раз я тобі казав не ходити у такому вигляді?
- На дворі плюс дватцять всім градусів тепла! Може мені ще в шубі ходити, м? - Зі сарказмом вона мені відповіла.
-Ні, але не у такому ж відвертому вигляді. Гаразд, ти моя доця і я тебе дуже люблю. Давай хутко біжи до хати і скажи мамі нехай готує вечерю. І передай що я її люблю. Гарад?
-Гаразд татку. - І поцілувала мене в щоку.
-Хех, ну давай малеча, біжи. А я ще маю деякі справи...
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 12 кві 2013 о 05:58
мітки: проза
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024