абсурд
ніч нападає на місто.
то тут то там чути зітхання.
де не ступи, там запах кислий.
цифри поступаються одна одній
щохвилини. їх уже не повернеш.
тварини і люди. всіх долає природа,
хоч не усі розуміють цей термін.
туман за межею й над річкою з гнилі,
підіймає випари низькі.
стають у рядки дівки похітливі
навперейми ловити таксистів.
пляшки дзеленчать, бо їм весело, мабуть,
за п`яними спостерігати,
як хтось намагається цьомнути жабу,
а хтось вибігає блювати.
хлопці у формі, з цигаркою в роті,
виписують штраф за паління.
десь на дахах і в підвалах, де ноти,
душі шукають спасіння.
2010
VeBo
8
0
18
Поезія | Версія для читання 20 кві 2013 о 08:56
Allochka
Критика
Хаос життя у центрі твору. Вірш трохи важко сприймається через його форму, але зміст цілком зрозумілий. Щодо фіналу, то варто підкреслити, що навряд такі душі знайдуть спасіння.
Подібні роботи
