Моєму коту Честеру
Я також не можу терпіти,
Коли поблизу хтось кричить безперервно,
Я мрію лиш двері закрити...
Так само, як ти, я мовчу і тримаюсь
До свого останнього нерва.
Але коли я уже рот відкриваю,
То я лиш кричу безперервно.
Обоє з тобою ми є слабодухі,
Бо ми просто разом живемо.
Ми криком знімаємо з серця напругу,
Ця слабкість душі неприємна...
шкода, але вже минув рік, як Честера не стало
VeBo
6
0
18
Поезія | Версія для читання 29 кві 2013 о 00:27
Подібні роботи
