***

поїду в Варшаву
щоб з кінцями канути в воду
залишу лиш вірш наостанок
мов крик богомольний душі
ти й чути не чув про бажання продовження роду
і знати не знав про мої вільнобожі вірші.

ти навіть не думав
про сутність мою жіночу
хоча я молила навколішки Бога не раз
щоби просвітив тебе
духом незламним пророків
щоби спам’ятав тебе
бо вже надходить наш час.

06.12.12 р.
Solia_Boiko
Solia_Boiko
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 30 кві 2013 о 00:35
мітки: вірш, поезія
дивний вірш
02 тра 2013 о 03:11
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024