Стара хата
Старий змужнілий дім.
Ніч. Чорногора.
Ні шороху довкола
В покої тім нічнім.
Тривожний подих
Тягарем на серці стигне.
Крок смертельний
Все ближче,
Все лине та лине.
А сивий мольфар –
Хранитель магії чар,
Пригнічений, доживав.
Не передав він дару –
Обраному святий алатар.
Осиротілі стіни.
Їх привид наганяє страх.
Вітрами дикими
В просторах неозорих
Розвіявся старого прах.
Pechernuk
2
0
18
Поезія | Версія для читання 01 тра 2013 о 02:57
Подібні роботи
