пауза довжиною у вічність

пауза, довжиною у вічність,
слова, що втікають від думок…
і навіщо та клята таємничість,
якщо ніч не запалює зірок?
якщо ніч просто чорна і несуттєва,
без блиску тисяч срібних очей,
то чи ж може уранці настати ранок
і чи може за ранком настати день?
незаписані речі ув'язнені за грати,
недомислені думки просто сірий пил.
місячне сяйво мовчки охоплює простір
і фарбує безмежність зв'язкою кольорів...
viktor112007
viktor112007
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 03 тра 2013 о 09:42
мітки: вірш, поезія
Анонім Критика
Кольорово Ви зобразили "паузу". Хоча й ці кольори похмурі. Відчувається меланхолійний настрій ліричної героїні
18 січ 2016 о 22:01
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024