у тебе забагато згублено між рядками
між рядками,
чимало задушено
щирих хороших слів,
блукаєш щодня прохолодними
вечорами
лабіринтами власних
ще сонних віршів.
ходиш навшпиньки,
боючись ненароком збудити,
розгортаєш слова
і читаєш несказану суть
віршів тих, що ще не забуті,
віршів тих, що ще не почуті,
віршів тих,
що сонними лиш живуть.
у тебе забагато втрачено
між рядками,
чимало загублено
відбитків від власних ніг,
блукаєш не зігрітими сонцем
світами,
чекаючи променів сонця
на світу приватний поріг.
крокуєш собі безшумно і скуто,
відкриваєш сторінки
назустріч мовчанню рядків.
мовчать, бо тобою вони не відчуті,
мовчать, бо занадто живі щоб бути,
мовчать,
бо немає для них ще слів.
viktor112007
4
0
18
Поезія | Версія для читання 07 тра 2013 о 07:11
Подібні роботи
