Суцільний лід
і побіліло там, де чорним поросло.
Скотився день, а з ним і сонце у комору.
Все зникло безвісти... Та й в серце намело.
У диких сутінках я страху не вбачаю.
Боюсь від спогадів лишитись в темноті.
А свічка воскова, немов промінчик раю
до мене йшла коханно у твоїй руці...
Два кроки ступиш - я іду тобі назустріч.
Це не багато, знаю, скоро оживу!
Суцільний лід в кімнаті, а у серці - муки,
бо не змирюся з тим, що привида люблю...
Анонім
Критика
Мабуть, йдеться про нерозділене кохання, тому й коханого названо "привидом". Очевидно, це зроблено для того, щоб у пориві переживань через невзаємність відірватись бодай на мить від реальності. Тому кохання зображено настільки сильним, що аж не віриться, що таке було, може, це примара.
Подібні роботи