Суцільний лід

Суцільний лід розлігся на земній долоні
і побіліло там, де чорним поросло.
Скотився день, а з ним і сонце у комору.
Все зникло безвісти... Та й в серце намело.

У диких сутінках я страху не вбачаю.
Боюсь від спогадів лишитись в темноті.
А свічка воскова, немов промінчик раю
до мене йшла коханно у твоїй руці...

Два кроки ступиш - я іду тобі назустріч.
Це не багато, знаю, скоро оживу!
Суцільний лід в кімнаті, а у серці - муки,
бо не змирюся з тим, що привида люблю...
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 18 гру 2012 о 03:17
мітки: вірш, поезія
таємничий вірш! гарно написано
18 гру 2012 о 20:15
Дякую Вам) Хочеться передати те, що непоєднується...)
18 гру 2012 о 21:23
Анонім Критика
Мабуть, йдеться про нерозділене кохання, тому й коханого названо "привидом". Очевидно, це зроблено для того, щоб у пориві переживань через невзаємність відірватись бодай на мить від реальності. Тому кохання зображено настільки сильним, що аж не віриться, що таке було, може, це примара.
18 січ 2016 о 22:41
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024