в палаті № 10
живе хороший сусід.
він розказує вірші
й заставляє мене їх читати.
в моїй палаті номер 10
живе хороший сусід.
малює картини ночами
найкраще - на поле вид.
а ще він говорить тихо.
не чую майже його.
тоді я читаю вірші,
і розумію його.
що треба принести чаю
чи булочок з цукром йому.
а ще він любить каву.
й холодну курагу.
тоді він малює образ
близький для нас обох,
і ми переміщуємось туди,
де ніколи не будемо вдвох.
а потім ми йдемо парком.
зіткнувшись носом у ніс,
вимовляємо з віршів уривки,
близькі, ясні, п'янкі.
ті, що хапають за горло,
змушують дихати глибше,
роблять усе можливе,
аби стати вітром у нивах.
та все це так добре здається,
лиш у уяві моїй.
насправді нема палати,
й сусіда хорошого в ній.
Lialka
2
0
18
Поезія | Версія для читання 10 тра 2013 о 21:53
Подібні роботи
