30 листопада
Привіт, мій друже нетутешній.
І як воно, життя твоє?
Чи вабить світлими вогнями,
Чи хай згорить, як не своє?
Не будем берегти ми осінь,
У всьому винна лиш вона
Із розуму вона лиш зводить,
І розуму у нас нема.
І хай не буде до сьогодні
І враз наллємось ми вином.
і наша дурість повсякденна
Хай виллється нам потічком.
Таким, що камінь точить сильно.
Таким, що стане морем враз.
Здивуємо усіх прихильно,
Закінчується день у нас.
Вночі ми будем рахувати зорі.
Вночі ми будем як не ми.
Гасати полем при дорозі.
І пити воду із роси.
А потім ляжем біля ставу
І включим станцію фм
Там скажуть гороскоп і кави
рекламу чуєм ми щодень.
Хай буде так,
Хай будуть зорі.
Хай буде все отак щодень.
А потім стане все яскраво білим
Стане коротким весь наш день.
Треба чекати 30 тижнів.
Поки все стане на свої місця.
Тоді все стане як у казці,
Котрої навіть ще нема.
Треба ще багато шліфовки, але окремі акорди просто прошибають як рок-музика по оголених зубних нервах. Культово-атмосферне творіння про ваше покоління.
Анонім
Критика
Реалістично відображено спосіб проведення часу молоддю. Чому саме "30 днів"? Вірш хороший, але в окремих строфах не завадило б поправити рими
Подібні роботи