*чай і ти*

Горнятко чаю з вишнями в руках.
Пакетик мрій замість п’янкого цукру.
Я лізу по драбині в твоїх снах,
Одягнена в сталеві обладунки.
Чому? Тому що небо- синя сталь.
І хмари теж асфальтово-сталеві.
В очах їх дивно-доленосний жаль,
Вони тебе крадуть тихенько в мене

Горнятко чаю – кілька грам кориці.
І ложечка смачного забуття..
Я вкотре гублю довжелезні спиці,
Сплітаючи з забутого -життя.

Зашита наскрізь майже не брехнею,
І повна перших шпальт без змісту.
Я запиваю сум ще раз ідеєю
Піти невідь-куди собі по місту.

Горнятко чаю. Ти . І телефон.
Точніше ти давно не в нашім місті..
Мотив цей дивний – чаю фейлетон
Я так люблю твій голос
у програмі «Вісті»…
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 12 тра 2013 о 04:32
мітки: вірш, поезія
Allochka Критика
Оригінальний "напій" Ви змалювали. Цікавою є своєрідна паралель, що збігається із назвою вірша. Оригінальні епітети, використані у творі.
12 кві 2016 о 15:46
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024