Краще синиця в руках…
На вістря вій нанизую пітьму,
Гарячим подихом в повітрі я колишу
Холодну смутку лінію пряму.
Я своїм усміхом зітру печаль і тугу
І висмію все те, що так болить;
Свою ж собою розчиняючи напругу, -
Синицею впіймаю щастя мить.
Вхоплюся міцно я за хвіст тієї пташки
Маленькою людиною. Політ!
Втомився я за журавлем ходити пішки,
Втрапляючи в застиглий, власний слід.
debrian
4
0
18
Поезія | Версія для читання 18 гру 2012 о 05:04
Подібні роботи
