в подяку безвиході

Я в нагороду знову вгадую думки твої, спасибі,
Ти вінком лавровим сум мені ввінчай.

Не забувай, що ця кімната не вартує чути слів твоїх,
Забудь ти їх, і навіть не згадай.

Нехай не знаю я куди іду, та звідки повернусь,
Та ти на мене погляд свій не витрачай.

І я пройду через кордон мовчання слів твоїх, полон,
Якщо поскаржусь я, не варто, не зважай.

Не помічай моєї сутності і тон її присутності
Хай тиша зробить крок і ти - чужий.

Бо мій маленький теплий світ іще живий,
Холодний вітер твій вкраде його
він стане теж німий
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 15 тра 2013 о 02:52
мітки: вірш, поезія
Ще немає жодного коментаря
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024