в подяку безвиході
Ти вінком лавровим сум мені ввінчай.
Не забувай, що ця кімната не вартує чути слів твоїх,
Забудь ти їх, і навіть не згадай.
Нехай не знаю я куди іду, та звідки повернусь,
Та ти на мене погляд свій не витрачай.
І я пройду через кордон мовчання слів твоїх, полон,
Якщо поскаржусь я, не варто, не зважай.
Не помічай моєї сутності і тон її присутності
Хай тиша зробить крок і ти - чужий.
Бо мій маленький теплий світ іще живий,
Холодний вітер твій вкраде його
він стане теж німий
Подібні роботи