щастя

влітку,
коли на вулицях не залишається нічого вологого від сухості сонця
коли там з*являються люди лише, аби купити води та вентиляторів,
і виходять зі своїх будинків лише після заходу сонця,
вона бродить вулицями в пошуках свого щастя,
яке ніколи їй не дістанеться. бо це літо.

восени,
коли на руках багатіїв нагріваються їх обручки,
а на шиях - ланцюги від вересневого сонця,
що спалює і їх, і листя опале з довголітніх дубів.
коли на вулицях з'являється бабине літо
та люди починають скаржитись на безперестанні дощі,
вона рідко коли залишається вдома, ходить вулицями під теплим дощем
і шукає загублене поміж дубового листя та опалих каштанів своє щастя.

взимку
вона лишається вдома.
перезимовує зиму.
п'є гарячий чай з цетриною
і шукає своє щастя в книжках,
які дістались їй від дідуся, який свого часу був мандрівником.

весну вона проводить в бібліотеках,
вивчаючи місцевості, де можливо знайти щастя.
подорожує щороку і шукає його там.
і я не в силах пророкувати їй хоч якусь долю.
це її життя.
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 15 тра 2013 о 02:56
мітки: вірш, поезія
я в захваті
15 тра 2013 о 05:23
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024