Зливаючись з дощем

Холодний дощ торкається обличчя,
І ти біжиш ще швидше, як той вітер,
В очах розмиті сльози, лише відчай,
А серце б’ється, наче крила кличуть.

Твої думки розсіяні в тумані,
Захмарені всі зорі й ясний місяць,
Ти згадуєш лиш постать, як в романі,
І як кришталь блистять твої зіниці.

Ти вже знайшла дорогу, бачиш світло!
В кінці дороги має бути вихід,
Можливо й це тобі давно набридло,
Але ти сильна духом, будеш сильна!

Мозаїка шляхів штовхає в боки,
Ти обираєш стежку, як той номер,
Набравшись сили ти крокуєш кроком,
Не бачиш як змінився темний колір.

Настав той час, коли ти робиш вибір,
Шліфуєш всі думки в одну єдину.
Знаходиш ключ, який спасає віру,
І відкриваєш ним нову картину.
Дощ надихає, серце торкає, строки бентежно так викликає
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 16 тра 2013 о 02:01
мітки: вірш, поезія
Allochka Критика
Натхнена дощем, автор поринула у філософське сприйняття життя. Гарно сказано про час вибору, шліфування думки, умовний ключ, що відкриває нову сторінку життя.
06 тра 2016 о 17:31
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2024