Зливаючись з дощем
І ти біжиш ще швидше, як той вітер,
В очах розмиті сльози, лише відчай,
А серце б’ється, наче крила кличуть.
Твої думки розсіяні в тумані,
Захмарені всі зорі й ясний місяць,
Ти згадуєш лиш постать, як в романі,
І як кришталь блистять твої зіниці.
Ти вже знайшла дорогу, бачиш світло!
В кінці дороги має бути вихід,
Можливо й це тобі давно набридло,
Але ти сильна духом, будеш сильна!
Мозаїка шляхів штовхає в боки,
Ти обираєш стежку, як той номер,
Набравшись сили ти крокуєш кроком,
Не бачиш як змінився темний колір.
Настав той час, коли ти робиш вибір,
Шліфуєш всі думки в одну єдину.
Знаходиш ключ, який спасає віру,
І відкриваєш ним нову картину.
Дощ надихає, серце торкає, строки бентежно так викликає
Подібні роботи