Не спинятись
І так надто довго терпіли
В руках ясна сталь
Та крові не стане більше
Роздерти і розірвати
Тих хто на нас кидаються псами
Звільнити і врятувати
Тих хто ще радий променям сонця
І разом з дощем піде наш гнів
Потоком пінистим змиє ту погань
І ясним вогнем в ночі запалають
Їх храми брехні і вони це знають
Нехай горить і сяє в пітьмі
Та пам’ять тяжка най не зникає
Душі мільйонів на цілій землі
Що так й не знайшли дороги до дому
14.07.2012
UstymGarkavy
2
0
18
Поезія | Версія для читання 16 тра 2013 о 04:49
Подібні роботи
