золота пора...

Вже небо вкрилось хмарами і ніжний вечір наступа ,
весна своїми чарами під крила кожного взяла,
у пишні шати вбралася берізка , шумить маленький потічок...
і стежка вється наче змійка, повітря дихає димком,
а ти задумана мов вперше... смачнющий вариш нині борш...
Лечу... ні не біжу, я лиш личу до тебе...
ти тільки двері відчени... Матусю, добрий день...
Що в школі , так нічого ...
сьогодні знову двійка ( в думках , о Господи не бий!)
а тато де, що знов робота... матусь коли ж прийде?
і час потрохи лине так... мала а думаю немов доросла...
і часто мама з палкою іде, чого ти каже боса?
дитинство, юність ... Божа благодать...
яка це радість бігати стежками...
я хочу всесвіт ніжно обійнять... малими босими ногами...
І часто думаю он ви дорослі, у вас машини,
круті шмотки... а в мене цього геть нема,
та в мене більше є ніж в вас , у мене добрий час...
я бігаю по вулицях і скачу в воду ...
і часто від римня тримаю насолоду,
та ми сьогодні з ним на ти...
Матусю, мам за двійочки прости..
land icon
18
view icon
Поезія | Версія для читання 16 тра 2013 о 9:19
мітки: вірш, поезія
Молодець Трошки практики і будеш гарним поетом! Давно пишеш?
19 тра 2013 о 13:39
Mavka, трохи)
26 січ 2014 о 14:19
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2022