Дим
Нас розділяють темні будинки
І знову не залишимось ми одні
Між нами не розтануть вже крижинки.
Ти їдеш,залишаєш місто,
Можливо,що скоро поїду я теж,
Нам удвох тут стало тісно
Тут все існує без меж.
Ти думаєш,що між нами кохання?
Хлопику,зійди на землю з небес.
Все,що було-це страждання,
На наших стосунках поставлено хрест.
Ти думаєш,що це життя?
Ти думаєш,що отримав крила?
Схаменись!Дитинко,це ж брехня.
Досить вже літати в хмарах.
Заспокойся і не плач,
Не робися мазохістом,
Адже дим усіх невдач
Давно розвіявся холодним вітром.
Розвіявся вітром невпинних доріг,
Тупим болем твоєї байдужості,
Наші спогади замів білий сніг
Сніг образ і міфічної дурості.
Julia
2
1
18
Поезія | Версія для читання 22 тра 2013 о 00:46
Подібні роботи
