Про прощання

Напевно,кожному із нас доводилось прощатись.З дорогою серцю людиною,з річчю,зі спогадами.Ми прощаємось кожного дня,кожної миті.З ким-небудь.З чим-небудь.З тим,з ким разом виросли.З тим,з ким подружились.З тим,з ким раділи,переживали,досягали злетіва перемог і поразок падінь.З ким-небудь.З чим-небудь.І цього,на жаль,частіш за все,не повернути.Не доля обирає людину,а людина долю.Є такі речі,яких не змінити.Проте дорогі нам спогади про людей,події назавжди залишаться у наших серцях. Дуже легко все закінчити,і важко знову починати все спочатку.Важко відбудувати ті мости,що вже давно спалені.Майже неможливо відродити те,що вже давно лежить в руїнах.
І тоді доводиться прощатись,адже час не повернеш.Залишається всього кілька слів:пробач,прощавай,дуже шкода....

Julia

Інші роботи

Поезія | Версія для читання 22 тра 2013 о 01:09

мітки: вірш, поезія

Mila

не доля обирає людину,а людина долю - гарно підкреслено!

06 чер 2013 о 03:29

Allochka Критика

Підтверджено, що уся відповідальність людини за обрану нею долю лежить на самій людині. Звісно, спалені мости - це рукописи, вони горять і не відновлюються.

09 бер 2016 о 22:16

Подібні роботи

Невидимка (по роману Ч. Паланика - Невидимки)

Жизнь прошла, какая жалость
Больше некуда мне деться
Впереди осталась малость
Береги большое сердце

Я могу совсем бесстрашно
Где угодно появляться
Прошлое уже не важно
Нечего уже бояться

Душу я держ�

Pit
Поезія

Над прірвою

Надворі вже зріла й чудова весна,
Десь чути п'янќі пахощі конвалій,
В душі моїй лунає істина одна:
Моє життя, мов територія баталій.

Артерія життя над прірвою лягла,
Колючим терням заросли стежини,
Нелегкою дорог�

Allochka
Поезія

Про нас Наша команда Техпідтримка

Українська Русский English Deutsch Italiano Polski Magyar

Site map