Мама
птахи летять безхмарним небом, спливають мамині літа...
Була колись вона чорнява, тепер на скронях сивина.
Була вродлива і весела, тепер сумна...
Пройшли роки, щасливих мало, така вже доля нелегка.
І так хотілося б, щоб мама була у мене молода.
Snt.N.
6
0
18
Поезія | Версія для читання 28 вер 2011 о 23:01
Показати всі коментарі (4)
Це схоже ніби старого досвідченого поета попросили на замовлення поримувати, і от він без іскорки, натхнення і запалу, але зате технічно і бездоганно в стилі написав, що просили.
Просто вже сотні разів читали про спливаючі батьківські роки і що молодість не вернеться і що були вродливі і радісні, а тепер вже те все далеко позаду.
От якби зуміти говорити про те саме тільки зовсім іншими словами, підібравши геть незвичні формулювання.
Просто вже сотні разів читали про спливаючі батьківські роки і що молодість не вернеться і що були вродливі і радісні, а тепер вже те все далеко позаду.
От якби зуміти говорити про те саме тільки зовсім іншими словами, підібравши геть незвичні формулювання.
2
Я згідна на 100%. До 2000 року мені здавалось, що це красивий віршик, можливо я була іншою...
Анонім
Критика
Так влучно висловлено мрію кожної щирої дитини в останніх рядках вірша. У цих словах так багато любові, вдячності, сподівань. У них - ціле життя..., яке добігає до завершення, на жаль...
Подібні роботи
