***

Вже осінь причаїлась на порозі,
Та досі серпнем пахне у саду.
Як вересень пролиє перші сльози,
Для тебе промінь сонця я знайду.

Як раптом ти замерзнеш-я зігрію.
Якщо впадеш, то я тебе зловлю.
Лиш ти одна даєш мені надію,
Мов квітка, що всміхається джмелю.

07.07.2013 року
© Andriy Oleskiv
land icon
17
view icon
Поезія | Версія для читання 07 лип 2013 о 13:35
мітки: вірш, поезія
Показати всі коментарі (5)
Victoria, Дякую! Перших два рядки носив майже рік, а дописав тільки зараз
03 сер 2013 о 8:14
Mila, Дякую! Буду старатись для вас
03 сер 2013 о 8:15
Allochka Критика
У центрі твору - кохання, але все не вичерпується одним почуттям. Як чудово, що коханий прагне бути опорою, підтримкою для своєї половинки. Він живе її надією. Дуже ніжне порівняння Ви вжили у кінці твору: вимальовується чудова картинка
18 гру 2015 о 18:34
Подібні роботи
line
Про нас Наша команда Техпідтримка
Країна творчості JURAMAX логотип
Країна творчості JURAMAX © 2010-2020