Берегиня
безнадії у ній не буває.
Вона з нами чи без "бездоганний" прогрес
іще поки старанно долає.
Чи зупиниться час і кане в віки
нескінченно-щасливе майбутнє?
Чи пронизає світлі, чудесні роки
негативне буття всюдисутнє?
Берегти берегиню, можливо, абсурд.
Неможливе... Можливе... Все згодом.
Нас немає, немає. І знову ми тут.
Ми є хтось, ми ніхто. Все - природа!
Snt.N.
3
0
18
Поезія | Версія для читання 09 жов 2011 о 07:31
Важко прокоментувати цей вірш, але з думками вкінці я згідний))) ми частинка природи, а природа це щось неймовірне і величне, тому постараймось берегти її заради свого ж майбутнього
Анонім
Критика
Вірш-заклик берегти природу. Висловлюю повну солідарність із ідейним звучанням твору. Хоча із перших двох строф не зовсім зрозуміло, що йдеться саме про природу. Перші дві строфи присвячені роздумам про життя-буття. І ще важко піддається розумінню "без "бездоганний прогрес".
Подібні роботи
