Герої чужих легенд
Прокидаються вночі,
Посміхаються так печально
І дарують землі ключі.
І холодні осінні думи
Оживають у їх очах...
Це триває занадто довго,-
Аж зринає із уст їх птах.
Так ніби здуріли люди,
І очі їхні сліпі.
Згубили всі мрії, їх більше не буде.
Всі ми - немов кораблі.
Всміхнуться востаннє герої казок,
Насиплять в долоні піску.
Сховають в кишені намиста разок
І підуть в пустелю людську.
2006 р.
Ksandra
0
0
18
Поезія | Версія для читання 09 лип 2013 о 03:31
Подібні роботи
