Наречена Вітру
Десь самотньо в зорянім сховку залунав саксофон, як остання згадка про мою минувшину. Лягаю на пружинисте ліжко (а таких багато в наших хрущовських збайдужілих комірках) і намагаюсь вловити тендітний подув вітру. В унісон б’ється серце і гойдаються вицвілі від палючого сонячного проміння штори. Я спокійна. Зовсім спокійна. За моєю спиною стоїть леді в червоному і наспівує мені якусь стареньку пісеньку з моєї улюбленої і затертої до дір платівки. Не хочу озиратись. Навіщо мучити себе марними спогадами про світанок, який більш ніколи не повториться? Я ж знаю, що до мене прийде це тупе і спотворене сприйняття того, що тебе вже немає. Нема, нема, анічогісінько нема!.. Є лише стіни і кавалок зоряного неба, але такого ж збайдужілого, як і увесь Всесвіт. Ну чого тобі треба?! - питаюсь сама себе, а мій голос відбивається від блідих і високих стін вселенської Душі. Ні, це не життя. Це лише спроба уявити себе людиною. Я просто існую. Ось так і жеврію в чеканні холодного ранку…
Беру до рук гітару. Жаль її. Знову промайнула тінь моєї наляканої Леді. Крапля солоної води падає на струни. Ну ось. Ще одна. Чого ж це я?.. А вітер тим часом з усіх сил намагається обійняти мій стривожений стан своїми холодними і потрісканими руками. Неслухняне пасмо волосся вибилось із зачіски. Мої п’яти блукають по сірому підвіконню, марно шукаючи хоч якусь тріщинку, в яку б можна було заховати свою душу, закидану камінням. Я спокійна. Але мені все ж дійсно важко залишати ті речі, які глибоко в’їлись в мою сполохану свідомість. Знову обіймаюсь з вітром. Так важко дихати… Зате тілом прокочується хвиля нестримного тепла. Навіщо чекати світанку? Дурні мрії охолонуть до того часу. Зараз я – наречена Вітру. Біла сукня замість потріпаного лахміття, штучне серце замість свого застудженого – чого мені ще треба? І, знаєш, запам’ятай мене саме такою…
Це десь 2008 рік. Перечитую зараз свою писанину - і щиро дивуюсь: що ж то за стан такий маніакально-деперсивний в мене був? Після такого хочеться лишень повішатись.Але є й позитивний момент - хтось прочитає, здивується, візьме себе в руки і не накоїть дурниць.
Подібні роботи
