Зимове безсоння
Хоч загорнув по вуха в теплу ковдру
Кажуть безсоння знову входить в моду
І дня для мене зовсім не стає
Не хотячи дратую я Морфея
Повіки не зтуливши до світанку
Розділю з ранком кави філіжанку
Жаль топчу сніжний килим. Я ж не фея
Вдягнуть дерева білі рукавиці
Під вечір зовсім трішки посірілі
Лише зимою небо так тяжіє
І опускається все ближче, й ближче
Дахи покриті білим покривалом
Закриті очі, шторами, будинків
Вони не сплять, а з ними і людинки
Їм також днів зимових надто мало
Зимовий вечір спати не дає
Біжить годинами у ніч казкову
Морфей не стане біля цього дому
Поки зима в моїх смерканнях є!
Marami
2
0
18
Поезія | Версія для читання 19 гру 2012 о 02:08
Подібні роботи
